Що таке Пароізоляція
Пароізоляція — це плівка, яку вкладають між житловим приміщенням та утеплювачем, щоб волога пара з кімнати не проникала в теплоізоляційний шар. Якщо цього захисту немає, пара конденсується всередині утеплювача, він намокає й перестає тримати тепло. Простіше кажучи: пароізоляція захищає утеплювач від вологи зсередини будинку.
Як це працює
На практиці пароізоляційна плівка монтується з теплого боку конструкції — тобто з боку житлового приміщення, впритул до утеплювача. Коли взимку тепле вологе повітря з кімнати намагається пройти крізь стелю чи стіну назовні, плівка стає бар'єром: вона або повністю не пропускає пар (поліетиленові плівки), або пропускає його вкрай мало (армовані багатошарові мембрани з низькою паропроникністю). Завдяки цьому точка роси — місце, де пара перетворюється на воду — не потрапляє в зону утеплювача.
У реальному будівництві пароізоляцію застосовують при утепленні мансардних і плоских покрівель, міжповерхових перекриттів над холодними підвалами, каркасних стін. Наприклад, при облаштуванні мансарди між кроквами вкладають мінеральну вату, з боку вулиці накривають вітрозахисною дифузійною мембраною (яка виводить пару назовні), а з боку кімнати — саме пароізоляційною плівкою, яка цю пару не впускає. Стики плівки обов'язково проклеюють спеціальним скотчем, бо навіть невелика щілина зводить захист нанівець.
На що звертати увагу при виборі
Від правильно змонтованої пароізоляції залежить довговічність усього утеплювального «пирога». Намоклий утеплювач — мінеральна вата чи екструдований пінополістирол — різко втрачає теплоізоляційні властивості, а дерев'яні елементи конструкції поруч починають гнити. У підсумку через кілька років доведеться розбирати покрівлю та міняти всі шари, що коштує набагато дорожче, ніж якісна плівка на старті. Пароізоляція — не той матеріал, на якому варто економити: різниця в ціні між дешевою плівкою та надійною армованою мембраною зазвичай незначна порівняно з вартістю ремонту.
Типова помилка — переплутати пароізоляцію з паропроникною гідро- чи вітрозахисною мембраною та встановити їх не з того боку. Дифузійна мембрана (яку кладуть зовні утеплювача) спеціально розрахована на те, щоб випускати пару назовні, — якщо поставити її зсередини замість пароізоляції, ефект буде протилежним очікуваному. Ще одна помилка — не проклеювати стики: навіть бездоганна плівка з негерметичними з'єднаннями працює неефективно.
Часті питання
- Чим відрізняється пароізоляція від гідроізоляції?
- Гідроізоляція захищає конструкцію від рідкої води — наприклад, від дощу чи талого снігу. Пароізоляція працює з паром: вона не дає вологому повітрю з кімнати проникати в утеплювач. Це принципово різні завдання, тому в покрівельному «пирозі» зазвичай є обидва шари: гідроізоляція — зовні (під черепицею чи профнастилом), пароізоляція — зсередини (з боку кімнати). Замінити один шар іншим не можна.
- Чи обов'язкова пароізоляція, якщо використовується пінопласт або ЕППС?
- Екструдований пінополістирол (ЕППС) має дуже низьку паропроникність і сам по собі є непоганим бар'єром для пари. Якщо плити ЕППС щільно підігнані й стики запінені, потреба в окремій пароізоляційній плівці знижується. Однак мінеральна вата, яку найчастіше використовують у мансардах і каркасних стінах, активно поглинає вологу — тут пароізоляція обов'язкова. У будь-якому разі рішення залежить від конкретної конструкції, кліматичної зони та вибраного утеплювача, тому варто звіритися з проєктною документацією або консультацією фахівця.
- Чи можна покласти пароізоляцію поверх уже готової стелі, не розбираючи її?
- Технічно плівку можна закріпити знизу вже змонтованої стелі — наприклад, степлером до дерев'яних балок із подальшим облицюванням гіпсокартоном. Але є важливий нюанс: якщо утеплювач у перекритті вже встиг набрати вологу, спочатку потрібно дати конструкції висохнути, а лише потім закривати пароізоляцією. Інакше ви лише запечатаєте вологу всередині. У складних випадках — наприклад, при значному намоканні або появі цвілі — без демонтажу не обійтися.